Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
від 28.08. 2019 року 

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

1. На основі рішення комісії з розгляду випадків булінгу (цькування), яка кваліфікувала випадок як булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, директор:

- повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

- забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування) (далі – Заходи).

2.  Заходи здійснюються заступником директора з виховної роботи у взаємодії з практичним психологом та затверджуються директором закладу.

3. З метою виконання Заходів можна запроваджувати консультаційні години у практичного психолога, створювати скриньки довіри, оприлюднювати телефони довіри.

Учень/учениця обє’кт булінгу:

1. Голосно і твердо, дивлячись в обличчя кривднику, піднявши праву руку долонею до нього з складеними разом пальцями, каже: «СТОП. Припини (називає неприйнятну дію)». Якщо дія повторюється тоді крок два;

2. Якщо поблизу є дорослий, звернутися до нього з проханням допомогти зупинити ситуацію;

3. Невідкладно повідомити класний керівник свого класу про випадок, який стався;

4. Зустрітись зі шкільним практичним психологом стосовно випадку.

Учень/учениця, поведінка якого/-ої була зафіксована і класифікована як булінгова:

1. Миттєво припинити поведінку, яку класифікують насильницькою, в будь-якому прояві до будь-якої дитини та/чи дорослого у школі;

2. Визнати в розмові з класним керівником вчинене порушення;

3. Слідування плану роботи, розробленому шкільним психологом та іншими спеціалістами, врегулювання власного психологічного стану та психологічного клімату у класі;

4. Проявляти самоконтроль.

5. У разі відмови дотримуватися зазначеної вище процедури чи повторної булінгової поведінки вступає в силу Політика вирішення конфліктів школи «Кроки до безпеки».

Дитина, яка стала свідком булінгу або акту насильницької поведінки:

1. Миттєво звернутися до будь-якого дорослого, який перебуває поблизу, з проханням допомогти зупинити ситуацію;

2. Невідкладно повідомити класного керівника свого класу про випадок, що стався, якщо інцидент зафіксований серед однокласників;

3. Брати участь у загальних подіях класу за участі класного керівника та психолога щодо врегулювання психологічно-емоційного клімату.

Працівник ліцею (вчитель, класний керівник та ін.), який став свідком булінгу або акту насильницької поведінки:

1. Миттєво зупинити неприйнятні дії;

2. Дізнатися імена та прізвища учасників події. Невідкладно повідомити класного керівника класу про зафіксований акт насилля, надати детальну інформацію про обставини ситуації;

3. Вжити невідкладних дисциплінарних превентивних заходів: нагадати правила школи та наслідки їх порушення.

Класний керівник, який дізнався про випадок булінгу з дитиною свого класу:

1. Заспокоїти, розрадити, нормалізувати поведінку всіх учасників акту насильницької поведінки.

2. Визначити, чи цей випадок підпадає під визначення «булінг». Якщо цей акт насильницької поведінки не класифікується як булінг, провести розмову з учасниками події щодо її причин та запобігання такого в майбутньому. Якщо є проявом булінгу – тоді крок 3;

3. Провести розмову з класом з метою нагадати про Антибулінгову політику ліцею та неприпустимість булінгу у закладі;

4. У той же день повідомити батьків суб’єкта і об’єкта булінгу про ситуацію під час особистої зустрічі;

5. У той же день повідомити про ситуацію, що сталася, в батьківській групі з обмеженим доступом, без вказування імен і прізвищ учасників.

6. У той же день повідомити психолога про випадок булінгу у класі;

7. У той же день зафіксувати випадок булінгу в Журналі щоденного обліку роботи практичного психолога;

8. У співпраці з практичним психологом, керівником МО класних керівників розробити план індивідуальної роботи з класом для нормалізації психологічного клімату, а також провести індивідуальну роботу з учасниками акту насильницької поведінки;

9. Усі подальші дії класний керівник, психолога та директора школи регулює Політика вирішення конфліктів у школі «Кроки до безпеки».

Кроки батьків:

Батьки дитини, яка поскаржилася на булінгову поведінку щодо неї:

1. Повідомити класного керівника про скарги дитини і підозри на булінг, переконатися, що у школі зафіксований і мав місце випадок булінгу, про який розказує дитина;

2. Обговорити скарги дитини на випадок насильницької поведінки щодо неї під час особистої зустрічі з класним керівником і практичним психологом;

3. Поговорити з дитиною про неможливість проявів в ліцеї та необхідність співпрацювати з практичним психологом та класним керівником до нормалізації психоемоційного стану дитини і психологічного клімату в класі;

4. Зустрітися з практичним психологом ліцею щодо усунення наслідків булінгу;

5. У разі рекомендацій практичного психолога звернутися до позашкільного психолога чи психотерапевта. У цьому випадку регулярно повідомляти практичного психолога закладу про етапи і результати роботи;

6. Відвідати щонайменше 2 зустрічі з практичним психологом ліцею задля профілактики виникнення в подальшому таких випадків;

7. Постійно надавати й отримувати від класного керівника зворотній зв'язок щодо емоційного стану дитини.

Батьки дитини, у якої зафіксували булінгову поведінку:

1. Прийти на зустріч з класним керівником, практичним психологом та отримати детальну інформацію стосовно проявів дитини та обставин ситуації, що склалася;

2. Ознайомитись із записом у Журналі щоденного обліку роботи практичного психолога. У разі відмови прийти на зустріч витяг із журналу з описом ситуації надсилають на поштову адресу батьків рекомендованим листом чи на електронну пошту.

3. Поговорити з дитиною про неприпустимість булінгу у закладі освіти та необхідність співпрацювати з практичним психологом та класним керівником до нормалізації психоемоційного стану дитини і психологічного клімату в класі;

4. Співпрацювати з практичним психологом закладу щодо усунення наслідків булінгу. Відвідати щонайменше 2 зустрічі з практичним психологом задля профілактики виникнення в подальшому таких випадків;

5. Звертатися до позашкільного психолога чи психотерапевта за рекомендацією практичного психолога чи за власним бажанням. У такому разі регулярно повідомляти практичного психолога закладу освіти про етапи та результати роботи.

6. Постійно надавати й отримувати від класного керівника зворотній зв'язок щодо емоційного стану дитини.

Батько/мати, який/-а зазнали булінгу від працівників ліцею:

1. Назвати неприйнятну поведінку «булінгом» із посиланням на Антибулінгову політику закладу;

2. Повідомити директора про випадок булінгу та підтвердити письмово про випадок булінгу відповідно заявою;

3. Співпрацювати з директором та іншими спеціалістами, яких визначить директор, для розв’язання неприйнятної ситуації.

Кроки практичного психолога щодо роботи з усіма залученими учасниками булінгу:

1. У той же день зафіксувати випадок булінгу в Журналі щоденного обліку роботи практичного психолога зі слів класного керівника, дитини – об’єкту/суб’єкту булінгу, батьків, інших сторін учасників випадку булінгу;

2. У співпраці з класним керівником розробити план індивідуальної роботи з класом для нормалізації психологічного клімату, а також провести індивідуальну роботу з учасниками акту насильницької поведінки.

3. Провести щонайменше 2 зустрічі з батьками обох сторін конфлікту щодо усунення наслідків та профілактичних заходів;

4. У раз потреби, рекомендувати батькам звернутися до позашкільного психолога чи психотерапевта. У цьому випадку регулярно підтримувати контакт з позашкільними спеціалістами та обмінюватися інформацією, коригувати план індивідуальною роботи з учасниками акту насильницької поведінки.

5. Ввести спостереження за усіма учасниками булінгу, акумулювати та аналізувати інформацію від класного керівника, вчителів, батьків тощо до повного відновлення сприятливого психологічного клімату у класі та емоційного стану дітей.

6. Накопичення матеріалів, що підтверджують актуальність проблеми у певному класі. Збір необхідної інформації практичним психологом у співпраці з педагогом соціальним про прояви булінгу серед підлітків у закладі.

7. Діагностика психологічної атмосфери, системи взаємостосунків між однокласниками, соціометрія у класних колективах, де виявлено булінг.

8. Виявлення булерів, а також реальних та потенційних жертв.

9. Створення умов недопущення явища булінгу.

10. Швидке і грамотне роз'єднання жертви з відповідними стресовими впливами булерів.

11. Узагальнення результатів спостережень та діагностики психологічної атмосфери у класному колективі.

12. Визначення переліку можливих дій, спрямованих на припинення агресивної поведінки учнів. Вибір найефективніших способів досягнення мети.

13. Індивідуальна або групова (за необхідністю) психологічно-корекційна робота з жертвами булінгу.

Кроки класного керівника щодо роботи зі свідками пасивними учасниками булінгу:

1. Провести розмову-нагадування з класом щодо неприпустимості проявів булінгу і насильницької поведінки в закладі;

2. Провести позапланові класні активності, під час яких діти проявляють себе з менш звичних сторін, мають змогу зблизитися та налагодити відносини.